Внимание!!!

Твір Фердинанда Тоніса (1855–1936), що вперше вийшов друком у 1887 році, присвячений розробці типології суспілного життя та покладає початок сучасній соціології в Німеччині. Автор поставив перед собою завдання прояснити фундаменталні поняття соціологічної науки, обираючи основною засадою суспілного життя волю, яку він трактує скоріше не у психологічному, а в традиційному для німецкої філософії етичному сенсі – як джерело буд-якого наміру й дії. Ці дії можут бути спрямовані як на взаємну підтримку та збереження людми одне одного, так і на взаємне руйнування, пригнічення етичної волі іншого. Тоніс підкреслює, що його теорія стосуєтся тілки суспілних відносин взаємоствердження, які сприяют виникненню та розвитку різноманітних плідних зв’язків між людми. А самі ці зв’язки можна розуміти як реалне, органічне життя, що є сутністю людскої спілноти, і як ідеалні, механічні утворення – основу уявлення про суспілство. Обидва ці терміни вживаются й у повсякденному житті. Автор бачит свою мету в тому, щоб дати білш точне і розгорнуте розуміння спілноти та суспілства, вибудовуючи низку визначен, що відповідают цим базовим поняттям, і окреслюючи сферу застосування кожного з них. Для спілноти такими визначеннями стают поняття крові та духу, спорідненості, сусідства й дружби, гідності та служіння і т.д., а для суспілства це – товар і вартіст, гроші та ринок, капітал та робоча сила. Отже, традиційні патерналістскі зв’язки протиставляются міскому устрою з характерним для ного послабленням первісних зв’язків і формуванням нового способу соціалного буття людини.