Внимание!!!

Ця наукова розвідка розповідає не лише про українські партизанські формування 1941–1944 років, а й про історичне підґрунтя протистояння 2014 року в Україні. Безоглядне застосування тактики випаленої землі, умисне провокування окупантів до репресій проти мирних жителів, спалення своїх же сіл, хаотичний збір у населення «продподатку», що доповнювались розбоєм, пияцтвом, розпустою й насильством, братовбивчі внутрішні конфлікти, вживання допінгу, оперативне використання бактеріологічної зброї і навіть людоїдство — все це було не випадковим наслідком масового кровопролиття, не спонтанною «народною відповіддю» на жорстокість нацистського панування, а закономірними проявами малої сталінської війни на винищення. Партизани, за визначенням радянської сторони, в час війни перебували на зв’язку з керівними центрами. Таких бійців вища партійна номенклатура окреслила як зразкових радянських людей, вони отримували нагороди та заохочення, більшість із них після війни ввійшла чи повернулася в радянську систему влади.