Внимание!!!

Книжка присвячена історії літургійно-обрядових суперечок між Римом і Константинополем в ХІ-ХІІІ століттях. На основі детального дослідження численних латинських та візантійських джерел автор розкриває взаємозалежність між обрядом і християнською єдністю, між літургійним богослов’ям та еклезіологією. Обряд спровокував глибокі еклезіологічні роздуми в середньовічному богослов’ї. церковні діячі, богослови та кантоністи, що дискутували про літургійні питання, спромоглися знайти формулу, яка лягла в основу церковних уній – середньовічних та ранньомодерних спроб зцілити конфлікт між Сходом та Заходом. Формулауна фiде – дiверсо рiту («в єдиній вірі – у розмаїтті обрядів»), що з’явилась у ХІІ столітті, стала наріжним каменем у богословському фундаменті, на якому виник і донині існує феномен унійних Церков. Унійне богослов’я було однією з найраніших спроб християнської думки запропонувати модель церковної єдності, в якій еклезіальна реальність перетворюється з уніформної та монолітної структури в багато культурну спільноту помісних Церков суi юрiс. Матеріали дослідження свідчать, що особливо вагомий внесок у формування унійного богослов’я зробили богослови-схоласти: унійна ідея – це, по суті, плід схоластичного раціоналізму з його прагненням до гармонізації суперечностей та відкритістю до плюралізму способів мислення обрядів і культур.