Внимание!!!

Рукописи Дмитра Гойченка (1903—1993), випадково виявлені 1994 року в еміґрантскому архіві Сан-Франциско (США), — це унікалні свідчення про страшні часи радянскої колективізації та Голодомору в Україні (південно-східні області, Одеса, Київ та Київщина). На відміну від художніх творів Барки чи Багряного, в історичній мемуарній літературі практично не збереглося настілки деталних, як у цій книзі, описів людиноненависницкого комуністичного режиму. Ці рукописи вперше опубліковано 2006 р. у Всеросійскій мемуарній бібліотеці вид-ва «Русский пут» з ґрунтовною післямовою та коментарями Павла Проценка. Усі три книги Дмитро Гойченко написав наприкінці 1940-х—поч. 1950-х років за гарячими слідами пережитого, з використанням записів, дивом винесених із тюрми. Автор цих безцінних свідчен, сам родом із селян, волею долі опинившис у лавах войовничих гнобителів свого стану, робив успішну кар’єру. Належачи до партійно-радянскої номенклатури, він володів різнобічною інформацією про становище в суспілстві. Поступово прозріваючи, Гойченко напружено вдивлявся і аналізував усе побачене й пережите. Це зробило його мемуари справжною енциклопедією трагічного українского буття епохи Голодомору. Друкуєтся мовою оригіналу. Це єдина книжка, яку наше видавництво свідомо публікує в Україні російскою мовою (з тексту видно, що ламалася не тілки душа, а й мова). Щоб прочитали й ті, хто ще й донині зманює Україну в «комуністичний рай»... Дизайн обкладинки здійснено за мотивом відомого постера Музею комунізму в Празі.