Внимание!!!

У книзі Петра Троневича на основі досліджень документальних джерел та історичної літератури у популярній формі викладено погляд на історію Волинської Русі, її відносини з Литвою, Польщею, Угорщиною, Московією, Ордою, Візантією і Римом у непростому XIВ столітті, коли розпочали формуватися етнічні особливості Русі в складі її Волинської, Литовської і Московської частин та закладалися підвалини централізованих держав-королівств Східної Європи. Автор подає історичні портрети володарів цих держав – сучасників великого волинського князя. Основна ж увага приділена правлінню останнього володаря Волинсько-Галицької держави Дмитрія-Любарта, сина великого князя Литви Гедиміна, який, будучи обраним на володимиро-галицький престол, в умовах залежності від Золотої Орди та воєнних дій з польсько-угорською коаліцією намагався зберігати й продовжувати державотворчу політику своїх попередників із княжо-королівської родини Романовичів. Висвітлена його діяльність щодо збереження традиційного устрою Волині, утвердження її як суверенної держави та розбудови нової столиці – міста Луцька. Разом із тим зроблено спробу об’єктивного показу логічності політики володарів вище названих держав, а також православної і римо-католицької церкви щодо Волині на той час. Політична діяльність церкви, якій дослідниками в минулі роки приділялася недостатня увага, уведена в контекст загальнополітичних процесів у цих країнах, дала П. Троневичу ключ до розуміння багатьох політичних подій і явищ та ходу історії взагалі. Автор підводить нас до думки, що Волинська земля була хранителем державницьких традицій Русі-України та первинним осередком зародження українського етносу в післямонгольський час.