Внимание!!!

Зіпсуті віками дистрофованою ментальністю, ми, не знаючи, чим це може для нас обернутися, почасти ностальгійно плачемося за минулим, виношуючи примарну ідею можливості його реанімації. В реальності такі експерименти небезпечні, бо в разі невдалого результату повторного повернення назад у майбутнє вже не буде. А ось для художнього тексту, як-от у пропонованих повістях Петра Кралюка, таке цілком прийнятне. Аби не кортіло дурного… «Героїчний» образ Миколи Островського – один із найвідоміших міфів радянської пропаганди не лише часів сталінізму, але й постсталінського періоду. П. Кралюк у повісті «Полум’яне серце» яко письменник і науковець в одній особі намагається донести до читача правду і про ту епоху, і про перипетії творення більшовицького культу літературного двійника М. Островського – Павки Корчагіна. Зона в однойменній повісті П. Кралюка переносить читача у не дуже віддалені від нас часи – брєжнєвські. В організованій двома ділками своєрідній резервації для старих батьків бізнесменів, у якій пенсіонери почувають себе фізично хоч і комфортно, але не завше затишно психологічно, є всі ідеологічні атрибути минулої епохи – газета «Правда», програма «Час» (у ній оживають за допомогою комп’ютерної графіки відомі старшому поколінню диктори) і т. ін. Але, виявляється, у зоні збережено, нехай приховано, усі притаманні СРСР метастази – що й урешті-решт призводить цю нібито зразкову структуру до краху.