Внимание!!!

«Оріль» Юрія Буряка — з того неширокого річища творів української художньої літератури, де назву річки персоніфіковано, піднесено до високого рівня образу, освячено любов΄ю: «Ворскло» Я. Щоголіва, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Удай-ріка » О. Десняка, «Полтва» Р. Андріяшика. Бурякова «Оріль» природно вийшла з його попередньої книжки «Табула раса»: там вона сформувалася, звідти випросилася на волю. Оріль для Ю. Буряка — жива душа й пам΄ять, таїна і молитва, прощання й повертання. Ріка-дія, ріка-ностальгія, ріка-образ: вічних небес, одвічних земних тривог, щастя жити в його довічності та минущості. До радостей і печалей Бурякової «Орілі» органічно й щасливо доточується орільянська графіка Олександра Нем΄ятого, художника з Дніпропетровська (до книги увійшли малюнки серій «Ковпаківка. Оріль», 1999–2002, і «Липнева ніч. Оріль», 2008–2010).