Внимание!!!

Авторка називає цей твір романом-алюзією. Перша частина роману – розповіді пацієнтів психодиспансеру, в якому почала працювати головна героїня. Вона, маючи посаду «психоспікера», є своєрідним провідником у замкнений світ цих пацієнтів, а функція її полягає в тому, щоб їх просто вислухати. Оповіді пацієнтів різні. Спочатку здається, що все це хвороблива маячня. Але з часом героїня починає бачити внутрішній стан речей і відтоді усе зовнішнє викликає в неї лише сум або сміх. Згадуючи своє попереднє життя – кар'єру успішної письменниці, гламурні вечірки, розмови ні про що, гонитву за славою і багатством – вона розуміє, що треба негайно тікати на безлюдний острів. Але скільки брати квитків на літак, адже для того, щоб вести за собою армію, достатньо мати лише десять послідовників. Чи дванадцять?