Внимание!!!

«12 червня 1857 року Шевченко зламав цезорика, обрізуючи зошита на свої щоденні записки, ― і з цього ніби маловартного епізода розпочинає свою «памятную книгу». Останній запис позначено 20-м травня 1858 р., ― а по йому ще окремо записано прегарну поезію «Сон» («На панщині пшеницю жала»)… Все життя поетове між тими двома датами, з усією його дрібненькою буденщиною і важливими подіями, з згадками про минуле і мріями про майбутнє, з творчими поривами і хвилинами розпачу та занепаду, з цілою галереєю живих образів, портретів, з скарбницею думок і гидотністю середовища ― встає перед нами у цих записках ― день по дневі…» Сергій Єфремов, «Літературний автопортрет Шевченка» (1927)